людина

Самотність - це спокій.

Немає нічого страшнішого за зачинені двері.

Прощай! Далекі проводи – зайві сльози.

– Я – кретин, – пригнічено зізнався я. - Звичайно, але навіщо так переживати? У тебе безліч інших переваг.

— А правда, Алале, за зірками все можна знати? - Як кому. - А що таке все, Алале?

Ах, як би я хотів бути циніком, як легко, просто та розкішно жити циніком! Адже треба ж — усе життя з мене роблять циніка, намагаються, витрачають гігантські засоби, витрачають кулі, квіти красномовства, папір, не шкодують кулаків, не шкодують людей, нічого не шкодують, аби я став циніком, — а я ніяк...

— Нерви натягнуті з силою струни, — зауважив Грегорі. — А міцності в них не більше, ніж у павутинні.

Завжди є ніж, якого ти не чекаєш, і він гостріший за всіх.

— Я не вмію розмовляти з людьми, але заспокоїти дівчину у мене виходить так легко, як у паралітика зробити операцію на мозку гайковим ключем.

Світ – це одне велике павутиння, і ніхто не може торкнутися однієї нитки, не потривоживши інші.