Книга / твір

У мене немає часу, щоб гаяти час.

Легко бути сильним, коли нічого більше втрачати.

Скелети, вишикувавшись у ряд, Вперед-назад, вперед-назад, Своїх партнерок вели у кадрилі, Потім під повільний мотив, Один одного за руки схопивши, По залі з тупотом кружляли.

— Ось він нарешті справжній закоханий, — сказав собі Соловей. — Ніч за ніччю я співав про нього, хоч і не знав його, ніч за ніччю я розповідав про нього зіркам, і нарешті побачив його. Його волосся темне, як темний гіацинт, а губи його червоні, як та троянда, яку він шукає; але пристрасть зробила його обличчя блідим, як слонова кістка, і скорбота наклала печатку його чоло.

А сам думав: співай під вікнами, співай під яблунями, співай у дворі, поки гітарні акорди не досягнуть її слуху, поки в неї не ллються сльози. Примусиш жінку плакати — вважай, ти переміг. Всю її гординю як рукою зніме, і музика тобі допоможе.

На першому побаченні свою душу бажано тримати застебнуті на всі гудзики.

Дивна штука - кохання. Вона завжди застає тебе зненацька.

На відстані два вершники вже скакали геть від Лувру. То був Ла Моль, а з ним Ортон. Маргарита вказала на них Карлові. - Що це означає? - спитав король. — Це означає, — відповіла Маргарита, — що герцог Алансонський може сховати в кишеню шовковий шнурок, а герцоги Анжу та Гіз — вкласти шпаги в піхви: мосьє де Ла Моль сьогодні не піде коридором.

Осінь — єдина пора року, яку вчить.

Тієї миті, коли гроші потрапляють у кишеню студента, його уява споруджує колону, на яку він спирається.