життя

- Сем, можу я поставити тобі запитання? — Ти вже поставив. — Чи можу я поставити тобі ще одне запитання?

Ти бачиш? Туга нелікована стоїть у мене за спиною. Виїдемо до села, кохана, поїдемо дихати тишею.

Дар найвищий із усіх, що послав нам Ізед, Наш розум, — гідний бути першим оспіваним. Порятунок у ньому, розрада в ньому У земному нашому житті та у світі іншому. Лише в розумі щастя, біда без нього, Лише розум - багатство, потреба без нього. Доки розум у темряві, повік Відради душі не знайде людина.

Щасливим можна бути будь-якої пори року. Щастя — це взагалі такий особливий п'ятий сезон, який настає, не зважаючи на дати, календарі і таке інше. Воно як вічна весна, яка завжди з тобою, за тонкою скляною стінкою оранжереї. Тільки стіна ця так дивно влаштована, що іноді її непрошибити і з кулемету, а іноді вона зникає — і ти провалюєшся в цю оранжерею, на це щастя, на цю вічну весну. Але варто тобі забути, як приходить сторож — і видворяє тебе надвір. А на вулиці все строго за календарем. Зима — то зима. Осінь - так осінь. Звичайна весназ авітамінозом та заморозками - так звичайна весна. Але оранжерея нікуди не зникла, в неї можна повернутися будь-якої миті, головне — повірити в те, що скляна стінка зникла, без удавання, без показної бадьорості і довгої підготовки, мимоволі, щоб вона й справді зникла.

- Куди ми їдемо? Для чого нам цей револьвер? - Семмі, спочатку уб'ємо вампірів, а потім проведемо вікторину!

Година правил береже хвилину винятків.

ДВОЕ: Два Закохані Одинокі Однодумці.

— Минуле це легенди, — сказав Хан орков. Майбутнє - це легенди. — Тоді що ж таке справжнє? — Справжнє це перехід від однієї легенди до іншої, — сказав Ланс.

— Ти, мабуть, знаєш — я не беру паперових грошей, я люблю золото. — Я брав і паперові, та ніхто не дає...

Я сьогодні у сні вас бачив У білих капцях та у труні.