життя

- Хто такий? — Що за дурне запитання ти ставиш? Я той, хто є, той, ким я був і той, ким завжди буду!

Ліза довго бачила це синє прекрасне небо. Хрипучи, плювала бруд і тяглася, тяглася до нього, тяглася і вірила. Над деревами повільно випливало сонце, промені впали на болото, і Ліза востаннє побачила його світло — тепле, нестерпно яскраве, як обіцянка завтрашнього дня. І до останньої миті вірила, що це завтра буде і для неї...

...я прислухався до неї, навіть коли вона замовкла... Вона моя.

Так уже влаштована школа. Найважливіша річ, яку ми дізнаємося, полягає в тому, що все найважливіше ми дізнаємося не там.

Мова рідко є показником того, як людина вміє викладати свої думки на папері.

У житті завжди корисно виглядати трошки дурнем: адже мені потрібно виграти час, щоб вчитися.

Щасливо залишатися. Адже це означає«залишатися щасливим», правда?

Кохання золотом не купиш.

— Що мені до галасливого світла, що мені друзі та вороги… Як приємно грати на мандоліні! - Це гітара, а не мандоліна. — Для безумця, котрий закоханий, це мандоліна…

Варто їм лише запропонувати саме те, чого вони потай бажають, як вони відразу починають панікувати.