страх

Щодня, кожну годину, з року в рік, потрібно вести боротьбу за своє право бути людиною, бути доброю та чистою. І в цій боротьбі не повинно бути ні гордості, ні марнославства, лише смирення. А якщо в страшний час прийде безвихідна година, людина не повинна боятися смерті, не повинна боятися, якщо хоче залишитися людиною.

Страшна, небезпечна сила, яка прокидається в людині в моменти божевільного, шаленого болю: помста. Це коли голова кругом, і серце ниє. Коли хочеться позбутися всього світу, і не думаєш, ніби ця ідея смішна і безглузда. Залишки розуму випаровуються, наче його ніколи не було. Думки крутяться, вибухають шаленим феєрверком. Руки горять, тіло горить, горить біль. У голові план страшної помсти, а в очах крик про допомогу та жах самотності

Покарання має бути ще й жахливим.

Мушу зізнатися у жахливому своєму недоліку. Все, що я бачу, чую, відчуваю, пробую, нюхаю — для мене реальне. Я настільки довірлива іграшка своїх відчуттів, що для мене нічого нереального. Ця довірливість, стійка, як броня, зберігалася навіть тоді, коли мене били по голові, або я був п'яний, або був втягнутий у дивні пригоди, про які не варто поширюватися, або навіть під впливом кокаїну.

Ти тепер сильна, непереможна і так далі, але зрозумій, з кожною секундою поряд з тобою, з кожною годиною, з кожним роком, сторіччям — я дорожу тобою ще більше. Страх втратити тебе... Я... Я... просто не можу його контролювати.

— Отже, всі монстри з жахів, про які я чув, вони є реальними? — Годзілла тільки в кіно!

Коли величезна тиша і морок обрушується на вашу душу, тільки тоді народжуються найшаленіші ідеї. Їхнє світло підбадьорює вас, заспокоює, і ви вірите в їхню благотворність. Їхня чистота підкорює вас, їхній блиск вас радісно сліпить, і ви впевнені, що це сяйво істини. З цього моменту ви відкидаєте страхи, стриманість, готуєтеся порозумітися зі світом, підкорити простір, виплеснути своє серце на клавіатуру комп'ютера.

Людям доводиться переживати страхи. Якщо вони не переживатимуть їх, то як зможуть оцінити безпеку?

Людська душа — не шкура тварини, яка від дублення стає якіснішою. Людська душа - це надчутлива, тріпотка, тендітна мембрана. Від ударів вона мертвіє і покривається шрамами. І починає боятися світу.

Мститися треба тонше і витонченіше, та так, щоб противник потім дуже довго приходив до тями і згадував вашу витівку як найбільший жах у житті.