Фільм

Ніхто не засмутиться, якщо ти помреш, бо ти вже мертва. У тебе байдуже серце.

Насправді ти зазвичай не підходиш до дівчат, я маю рацію? Правда в тому, що ти тихий, скромний, сором'язливий, чутливий тип, але якби я ризикнула, я могла б дізнатися, який ти дотепний, сміливий, пристрасний, ніжний, відданий, безрозсудний, люблячий, трохи божевільний, трохи поганий, але ж ми, дівчата, саме на таких і западаємо.

— Як протікає батьківство? — О, чудово. Приголомшливо. Так, чарівно. — Поспати вдається? — На жаль. — Що ж. Бути на побігеньках у вимогливої ​​дитини, вставати у будь—який час за її примхою... Незвично, мабуть? — Навіщо він? — Ви ж знаєте. Вічно за ними забираєш, гладиш по головці... — Це що, прикол? —... І ні слова подяки. Вони навіть обличчя людей не розрізняють. — Ви жартуєте, так? — А ти все кажеш:«Розумниця. Ти у нас розумниця»... — Це про мене? —... І міняєш підгузки. — Так, без цього ніяк. — Не вловлюю.

Не буває поганих ідей, бувають погано реалізовані.

У світі немає примар, крім тих, що криються в нас самих.

Беручи на себе місію правосуддя, десь та порушиш закон.

— Ой, у вас на двох одна звивина, та й то пряма. — У самого тебе на двох одна звивина... Емм... На одного!

Правда рідко буває чистою та ніколи простою.

Я переспав з Робін лише один раз, і заразився почуттями. Адже я охоронявся!

У дитинстві я вважала себе потворою. Хах... як би мені не розплакатися. Мені здається, люди часто не розуміють, як самотньо буває дитині. Ти нічого не вирішуєш... так ось, мені 8 років і у мене є улюблені іграшки — ляльки. І найбільше я люблю страшну ляльку на ім'я Клементіна. Я весь час на неї кричу:«Не можна бути потворою! Будь вродливою!" Дивно, ніби змінивши її, я відразу змінилася б сама.